Кохання, як квітка, воно виникає з ледве помітного погляду, який стає насінням, і кохання народжується, квітка росте. 
Але вона тендітна, потребує догляду, а коли квітку не поливати – вона в’яне.
Кохання, як сонце, з його появою все починає жити і подих весни надихає
до шляхетних вчинків.
Але ж сонце пече і виникає бажання сховатися, бо ти наче у полоні спеки.
Кохання – це мрія, а вона дає надію і сенс до життя. Мрія є у кожному серці людини.
Мрія? Вона не завжди здійснена,і серце людини робиться порожнє та кам’яне. Так, кохання вбиває, воно наче тягар, воно дає силу ненависті. Кохання! Воно,
позбавляє спокою,воно….
… рятує! Коли квітку поливати – вона квітне і милує око своєю красою. Коли сонечко пече, воно пестить усю землю своїм теплом і без цього полону земля приречена на вічну кригу. А мрія існує до тих пір, поки живе надія і віра в неї. А чи здійсниться…, то залежить від людини.